Екологія як основа гармонізації відносин суспільства і природи
Поняття "екологія" з'явилося в науковому обігу у 1866 p., а сформулював його німецький вчений, біолог, природознавець Е. Геккель. Він тлумачив екологію як пізнання економіки природи, одночасне дослідження всіх взаємовідносин живого з органічними і неорганічними компонентами середовища .
Термін "екологія" походить від грецьких слів — дім, помешкання, місце перебування та logos — слово, наука. В сучасному розумінні екологія — це наука, яка вивчає взаємозв'язок організмів між собою та навколишньою неорганічною природою, загальні закони функціонування екосистем різного ієрархічного рівня, середовище мешкання живих істот.
Об'єктом вивчення екології є екологічні системи планети всіх рівнів та їх елементи. Предметом дослідження є взаємозв'язки між живими організмами, їх групами різних рангів, живою і неживою компонентами екосистем, а також особливості впливу природних і антропогенних чинників на функціонування екосистем та біосфери в цілому .
Формування екології як цілісної системи наукових уявлень відбулося у першій половині XX ст., але ще довгий час вона розвивалася у царині біологічних наук. У 60—70-ті роки екологія значно розширила предмет свого пізнання. Відбулася значна диверсифікація науки, що пов'язано насамперед з розширенням зони застосування результатів екологічних досліджень на практиці.

